Дерево як будівельний матеріал старовини
Для зрубів (нижніх вінців) використовувалася «кондова» сосна і модрина, що виросли на піщаному грунті. Зруб виконувався з сосни і модрини; елементи крівлі (стропіл) – з ялини; стінний матеріал (заповнення каркаса) – з деревини листяних порід; покрівельний леміш – з осики.
При дії дощивши і сніги осика збільшувала міцність, набуваючи з часом сріблястого відтінку.
Розміри елементів дерев’яних зрубів: діаметр стовбура колоди 25-40 см (60-80); довжина 5-10 м (12-16). Для обробки деревини застосовувалися сокири різних видів. Поперечна пила з’явилася лише в XVI-XVII століть і аж до XVIII-XIX століть практично не застосовувалася.
Конструктивні форми дерев’яних споруд.
Четверік – прямокутний зруб. Кожен ряд, що складається з 4-х колод складав вінець. Врубка – метод з’єднання колод на рогах: «у обкрадало» і «із залишком» відрізнялися теплостійкістю; «у шап», «в лапу», «в реж» – без залишку. Пази при рубці житлових будівель прокладалися мохом («мшилісь»), після збірки конопатілісь паклею. Оклад – нижній вінець зрубу.
Розмітка плану відбувалася за допомогою мірного шнура на землі шляхом викладання окладу нижнього вінця. Правильність окладу перевірялася вимірюванням діагоналей. Пропорції дерев’яних будівель будувалася на відношенні сторони квадрата і його діагоналі.